Кол-центр
(крім питань приєднань)
Електронні
звернення
(044) 459-07-40
Info.Koe@koe.vsei.ua
Прес-центр 
Новини
15.05.2018

Трішки щастя для вихованців Білоцерківського дитячого будинку-інтернату

8 травня представники Київобленерго відвідали чудових і дуже особливих діток у Білоцерківському дитячому будинку-інтернату. На сьогоднішній день в будинку-інтернаті проживає близько 150 вихованців та підопічних, які об’єднані в 4 навчально-виховні групи для дітей другого та третього профілю віком до 18 років і три групи молодіжного відділення для підопічних, старших 18 років. Переважна більшість – це діти, позбавлені батьківського піклування або вихідці з неблагополучних сімей.

До цієї зустрічі ми готувалися. Протягом декількох днів ми збирали необхідні речі у вигляді книжок з ілюстраціями, енциклопедій, пізнавальної література, навчальних книг, одягу, взуття, постільної білизни, канцелярського приладдя та солодощів. Коли все необхідне зібрали, то відразу ж спланували візит.

«Коли їхали до будинку-інтернату, думки наші були дуже далекі від того, щоб ідеалізувати цей заклад. Адже чого можна очікувати від місця, де живуть самотні, хворі діти? Проте, настрій дещо розвіявся, коли ми туди приїхали. Ми побачили велику та затишну територію інтернату: охайну територію, рівні доріжки та ігрові майданчики – як у справжній казці. А як нас зустрічали радісно хлопчики, таке було враження, що ми вже давно знайомі із ними… Та все-таки весь час не полишала думка: які б сприятливі умови не були створені для цих хлопчиків, вони живуть без родини, а її – нічим не заміниш…», - ділиться враженням інспектор з контролю за виконанням доручень Дарина Самар.

Вихованці дитячого будинку радісно зустрічали гостів. Їх очі під час зустрічі світилися радістю, і хочеться вірити, що цей вогник і віра не згаснуть в них ні за яких обставин.

Ми залюбки роздали солодкі подарунки і поспілкувалися з дітьми. Хочеться вірити, що ми створили для цих діток справжню казку, подарували їм надію та радість, розмовляли з ними та залюбки слухали розповіді про їх буденне життя. І навіть усі слова вдячності від колективу цього закладу не зрівняються з тихим, ніжним словом «дякую» та яскравими, повних щастя, посмішок дітей, які так на нас чекали.

Час промайнув швидко, потрібно було повертатися... Відвідавши даний будинок, ми переконані, що відтепер постійно сюди приїздитимемо – провідуватимемо своїх друзів, робитимемо для них щось приємне. Тож, ми не прощалися, а сказали – до нових зустрічей!